У друці немає місця для «майже правильно». Один зайвий піксель — і ваш банер матиме обрізане лого. Неправильний колірний профіль — і фірмовий синій стане зеленкуватим. Підготовка макетів до друку — критичний етап, де дрібниці вирішують усе.

Цей гайд призначений для дизайнерів, маркетологів, власників бізнесу й усіх, хто коли-небудь тримав у руках флаєр і думав: “Ми точно затверджували оце?”. Аби не було боляче — читайте далі.

Детальний посібник для ідеального результату

Цей посібник допоможе вам уникнути типових помилок і зробити процес друку максимально передбачуваним.

Починайте з правильного формату й роздільної здатності

Перший крок до успішного друку — правильний вибір кольорового простору. Для всіх друкованих макетів використовуйте CMYK (Cyan, Magenta, Yellow, Black) — це стандартна модель, яка відповідає технології друкарських машин. RGB (Red, Green, Blue) призначений виключно для цифрових екранів, і якщо ви помилково залишите його в макеті, кольори на папері вийдуть тьмяними або зовсім не такими, як ви очікували. Наприклад, яскравий червоний у RGB може перетворитися на брудно-коричневий у CMYK, якщо не зробити правильну конверсію заздалегідь.

Роздільна здатність — ще один ключовий момент. Стандарт для друку — 300 dpi (dots per inch, точок на дюйм). Це забезпечує чіткість і деталізацію зображення. Якщо знизити до 72 dpi (типово для вебу), результатом стане розмита картинка з помітними пікселями — ефект “мозаїки”, який зіпсує навіть найкращий дизайн. Для великоформатного друку (банери, плакати) іноді допускають 150 dpi, але це залежить від відстані перегляду — уточнюйте у друкарні.

Щодо формату файлу: для друку ідеальні PDF, TIFF або EPS. Ці формати зберігають якість і сумісні з більшістю друкарських систем. PSD (Photoshop) і AI (Illustrator) зручні для редагування, але відправляти їх у друк — погана ідея: шрифти чи шари можуть “розсипатися” на іншому комп’ютері. Перед експортом переконайтеся, що всі елементи об’єднані й готові до виробництва.

Не забувайте про припуски та поля

Bleed (виліт) — це додатковий запас за межами основного формату, який обрізається після друку. Зазвичай це 3–5 мм з кожного боку, але точний розмір залежить від вимог друкарні. Наприклад, для візиток часто просять 3 мм, а для брошур чи книг — до 5 мм. Без цього запасу ви ризикуєте отримати білі смуги по краях, якщо обрізка буде неідеальною (а вона рідко буває ідеальною через особливості обладнання).

Safe zone (безпечна зона) — це внутрішній відступ від краю, куди не варто розміщувати важливі елементи: текст, логотипи, ключові деталі дизайну. Зазвичай це 5–10 мм від лінії обрізу. Якщо проігнорувати цей простір, є шанс, що частина контенту “втече” за край або буде обрізана.

Відсутність bleed у макеті — часта помилка новачків. Уявіть: ви надрукували флаєр із красивим фоном, але через брак вильоту по краях з’явилися білі рамки, а текст обірвався на півслові. Щоб цього уникнути, завжди перевіряйте технічні вимоги й додавайте припуски ще на етапі створення макета.

Шрифти: не тільки гарні, а й безпечні

Шрифти — це не лише естетика, а й технічна складова. Щоб уникнути проблем, перед відправкою в друк конвертуйте весь текст у криві (outlines) у програмах на кшталт Illustrator чи CorelDRAW. Це гарантує, що шрифт виглядатиме так, як ви задумали, навіть якщо у друкарні немає потрібного набору символів. Альтернатива — вбудувати шрифти в PDF, але це працює, лише якщо ліцензія шрифту дозволяє вбудовування (перевірте це заздалегідь).

Тонкі шрифти (наприклад, із товщиною ліній менше 0,25 мм) — ще одна пастка. На екрані вони виглядають витончено, але при друку можуть стати нечіткими або взагалі зникнути, особливо на офсетних машинах чи при малому розмірі кегля. Вибирайте шрифти з середньою або великою товщиною, якщо хочете гарантії читабельності.

Також уникайте системних шрифтів типу Times New Roman чи Comic Sans, якщо вони не є частиною дизайну. У друкарні може не виявитися саме вашої версії шрифту, і програма автоматично замінить його на щось інше — наприклад, Arial замість Helvetica. Результат? Макет “попливе”, а ви отримаєте не те, що планували.

Кольори: не довіряйте монітору

Екран і папір — це два різні світи. Монітор працює з підсвіткою, тому кольори в RGB виглядають насиченими й контрастними. Папір же поглинає світло, і в CMYK ті самі відтінки стають менш яскравими. Наприклад, соковитий синій може вийти бляклим, а неоновий зелений — сіруватим. Щоб уникнути розчарувань, завжди конвертуйте макет у CMYK ще на етапі дизайну й перевіряйте, як виглядають кольори в цьому профілі.

Для брендованої продукції, де точність відтінків критична (наприклад, логотипи чи упаковка), замовляйте кольоропробу. Це тестовий відбиток, який покаже, як макет виглядатиме на реальному папері. Без цього ви граєте в “кольорову рулетку”.

Якщо потрібна ідеальна відповідність (скажімо, фірмовий червоний Coca-Cola), використовуйте систему Pantone. Це набір стандартизованих кольорів, які друкарня змішує вручну. Так, це дорожче, але гарантує, що ваш відтінок буде саме таким, як у брендбуці, незалежно від типу паперу чи машини.

Перевірка перед відправкою — це не пункт ввічливості

 Фінальна перевірка — ваш останній шанс уникнути помилок. Ось детальний чек-лист:

• Чи всі шрифти конвертовані в криві або вбудовані в PDF? Відкрийте файл на іншому комп’ютері, щоб переконатися.
• Чи доданий bleed і чи відповідає він вимогам друкарні? Перевірте розміри в програмі.
• Чи правильна роздільна здатність? Зображення нижче 300 dpi (або 150 dpi для великого формату) зіпсують результат.
• Чи в CMYK кольоровий профіль? Подивіться в налаштуваннях файлу — RGB чи залишки спотворять кольори.
• Чи немає зайвих елементів за межами макета? Іноді “шматки” робочого простору випадково потрапляють у фінальний файл.

Зробіть цей список частиною робочого процесу. Один пропущений пункт — і замість ідеального друку ви отримаєте головний біль і додаткові витрати на переробку.

Співпраця з друкарнею — це теж частина дизайну

Друкарня — не просто виконавець, а ваш партнер. Ще до початку роботи зв’яжіться з менеджером і запросіть технічні специфікації: розміри вильоту, профіль кольору, типи файлів, які вони приймають. Наприклад, одна друкарня може вимагати PDF/X-1a, інша — просто TIFF без шарів.

У деяких типографій є власні шаблони чи обмеження. Скажімо, для палітурки книги можуть просити додаткові поля, а для УФ-лаку — окремий шар у макеті. Ігнорування цих деталей призведе до затримок чи переробок.

Якщо сумніваєтеся в налаштуваннях, надішліть тестовий макет — маленький фрагмент дизайну. Друкарня перевірить його й підкаже, що скоригувати. Краще витратити 10 хвилин на уточнення, ніж потім переробляти весь тираж через невідповідність вимогам.

Друк — це фінальна сцена дизайну, і помилки тут неприпустимі

У світі дизайну підготовка макету до друку — це як завершення спектаклю. Ви можете створити вражаючу візуальну історію, але якщо не продумати технічні деталі, вона залишиться непомітною або зіпсує враження. Грамотна підготовка — це не «формальність», а важлива складова процесу, яка говорить про професійність і повагу до клієнта, типографії та самої ідеї.

Макет повинен не тільки добре виглядати, а й читатися, масштабуватись, бути технічно точним і стабільно відтворюваним. Це особливо критично для соціальних і бізнес-проєктів, де помилка в одному флаєрі може коштувати довіри десятків людей або тисяч гривень на перевипуск.

Нехай кожна ваша друкована одиниця стане не просто носієм інформації, а доказом якості, відповідальності та вашої уваги до деталей. Бо дизайн — це не тільки творчість, це ще й точність.